Теплотехнологічні процеси і установки

Дисципліна „Теплотехнологічні процеси і установки” для студентів спеціальності „Теплоенергетика” є базовою загально-професійною дисципліною, яка визначає зв'язки дисциплін спеціальності і їх місце в стаціонарних енергетичних комплексах. Вона дає змогу широкому сприянню знань при підготовці спеціаліста в галузі стаціонарної теплоенергетики.

Дисципліна „Теплотехнологічні процеси і установки” вивчається паралельно з викладанням таких дисциплін загально професійної підготовки, як, «Палива та паливо підготовка», «Топки та котельні установки ТЕС, парогенератори АЕС», «Теплові двигуни», «Енергетичні ядерні реактори», «Джерела та системи теплопостачання промислових та комунальних об'єктів», що розкривають теорію робочих процесів, принципи вибору та практику застосування на об'єктах основних елементів енергетичних та технологічних установок різного призначення.

Вивчення дисципліни базується на знаннях студентів з таких фундаментальних та загально-інженерних дисциплін, як: вища математика; фізика; теоретична механіка; гідрогазодинаміка; основи конструювання машин; циклу дисциплін з теплофізичних основ теплоенергетики: термодинаміка, тепломасообмін, теплотехнічні вимірювання.

Мета вивчення дисципліни – формування у студентів систематизованого цілісного уявлення про енергетичні установки (ЕУ), призначені для виконання теплотехнологічних процесів в інженерних спорудах різного призначення, забезпечення тепловою енергією, холодом, енергією стислих газів всіх видів обладнання, що є складовою частиною виробничих комплексів , а також забезпечення нормального їх функціонування .

Завдання дисципліни полягає у здобутті студентами знань про структуру, показники та області використання обладнання технологічних установок різних типів; про схемні і конструктивні рішення установок та систем, що забезпечують виконання технологічних процесів та компонування їх на території підприємств; про засоби та процеси обробки газоподібної, рідкої та твердої сировини за їх призначенням.; про системи, призначені для обслуговування енергетичних комплексів та екологічні проблеми, що виникають при їх експлуатації.

Після оволодіння дисципліною студент повинен:

знати

термінологію, поняття та визначення, що відносяться до обладнання стаціонарних комплексів;
основні показники обладнання, принципи функціонування, конструкцію, умови роботи елементів установок, що обслуговують технологічні комплекси;
структурні теплові та принципові схеми установок різних типів; характеристику їх теплових балансів;
склад, умови функціонування основних споживачів енергії допоміжних енергетичних установок і систем, що обслуговують технологічні комплекси;
характеристики робочих речовин, що використовуються в технологічних і обслуговуючих комплексах;
призначення, склад, схеми основних систем енергетичних комплексів;
умови та вимоги нормативних документів до розміщення елементів на території підприємств та у відповідних приміщеннях ;
рівень впливу комплексів по виконанню теплотехнологічних процесів та допоміжних енергетичних установок, що обслуговують ці комплекси, на навколишнє середовище та шляхи зменшення негативних наслідків їх роботи .

уміти

самостійно складати структурні та спрощені теплові схеми ЕУ різних типів, принципові схеми систем, що обслуговують технологічні установки;
самостійно визначати тип та марку головного та допоміжного обладнання ЕУ різних типів;
використовувати довідникову інформацію, інформацію зі спеціальної літератури, реферативних журналів, спеціалізованих сайтів інтернету для вибору комплектуючого енергетичного обладнання;
виконувати розрахунки теплових балансів ЕУ різних типів, визначати ефективність їх використання ; визначати потрібний обсяг робочих речовин для роботи ЕУ.

мати уявлення – про шляхи удосконалення енергетичних установок та їх елементів і перспективи розвитку ЕУ.