Опір матеріалів

Опір матеріалів, як загально-інженерна дисципліна, базується на теоретичній механіці та вищій математиці, є базовою дисципліною для теорії пружності, пластичності та будівельної механіки корабля, конструювання деталей машин та механізмів, проектування корпусів суден, глибоководних апаратів і підводних човнів, проектування неметалевих конструкцій.
Необхідний рівень оволодіння студентами вище зазначених дисциплін оцінюється тестами вхідного контролю. При вхідному тестуванні студентам пропонуються вибіркові запитання з вищої математики, теоретичної механіки та інженерної графіки.

Мета і завдання дисципліни
Мета вивчення дисципліни – оволодіння інженерними методами розрахунку конструкцій і їх елементів на міцність, жорсткість та стійкість і підготовки студентів до оволодіння суміжними науками про міцність.
Завдання дисципліни – ознайомити студентів з механічними характеристиками конструкційних матеріалів, методиками їх експериментального визначення при простих видах деформацій. Навчити основним інженерним методам розрахунків на міцність, жорсткість та стійкість елементів конструкцій при дії зовнішніх навантажень.

Після вивчення дисципліни студент повинен:
знати: суть методу плоских перерізів визначення внутрішніх силових факторів, закони розподілу напружень в поперечних перерізах стержневих елементів і закони деформування при простих та складних видах навантаження; умови міцності, жорсткості та стійкості;

уміти: створити розрахункову схему реальної конструкції чи її елемента, побудувати егаори внутрішніх силових факторів та зробити їх аналіз для небезпечних перерізів визначити напруження та знайти небезпечні точки, проаналізувати напружений стан і правильно вибрати критерій міцності, забезпечити умови міцності, жорсткості та стійкості реального об'єкта;

мати уявлення: про механізм деформування і руйнування пластичних та крихких ізотропних конструкційних матеріалів при простих статичних та повторно-статичних навантаженнях; про просторове переміщення точок стержнів при деформуванні під дією навантажень; про умови та форму втрати стійкості стиснутих стержнів.